Серпневе

      
 

Серпневий ранок

...світанковим недбалим вітерцем
плисти в чітку і сталу дзвінкість ранку,
і протягом дошкулити фіранці,
і з ароматом кави з філіжанки
рядки простим лишити олівцем...

...цвіріньканням веселим горобців
шалено мчати стрімкою юрбою
і промені між листям за тобою,
бруківкою, знайомою до болю,
нести з собою галасливий спів...

...намалювати серпня дивину
по стінах пензлем золотого сходу
і пестити шовкову листя вроду,
і мати неабияку нагоду
зафарбувати прикру сивину!..

Серпневе плетиво

Гаптована сорочка домоткана,
блищить на сонці серпня капелюх –
ним відганяє ос, кусливих мух,
вартує він на зоряних баштанах...

А зорі – сріблом в стомлену траву,
росою вранці спалахнуть востаннє...
І всотує їх спраглими вустами
засмаглий степ... сплітає тятиву
між будяків для променів і світла.
Мов посмішкою вуст до самих вух, 
стікає соком – репнув бо! – кавун, 
а небо зрідкохмарене, розлите...

Розпеченого сонця мідний жбан
напівсхилився до Дніпра під кручу,
прошкує літо в осінь неминучу
крізь плетиво баштанових ліан.

Розхлюпанi зорi...

Очима обмацане небо в чеканні дощу...
Позбивані рими об мур непритомної спеки...
Та сонячний вітер, нарешті, неначе ущух,
і ківш піднебесний розхлюпує зорі, бо з верхом...

Задумливо вечір цвірчить за вікном – скрипалі...
Невпинно стікають у ніч необмежену ноти,
а пильний мисливець усе завіконня заплів...
Повітря прозоре і бажано-тепле на дотик.

Зірки осідають квітками на серпня газон –
проміння пелюсток блакитне і ніжно-рожеве.
На сході світліша повільно і, раптом, – вогонь! –
бо ранки стомилися палахкотіти і жевріть...

А серпень любов підкидає в багаття душі,
роздмухує радість поривчасту, стиглу надію...
До осені декілька кроків – годинник мерщій
відлічує вічність – години, хвилини... і мрії.

Серпневий серпанок...

світанок заглядає в мою свідомість крізь шпаринку у хмарах,
злизує їх, 
ласуючи,
наче пінку з варення,
і мружиться від насолоди цілісінький день...

а вечірня зоря розмальовує зефір хмаринок у рожевий колір,
вони млявіють, 
непритомніють від спеки 
і падають просто у лагідні хвилі,
сичать і парують, 
наче розпечена праска,
і понад дзеркальною поверхнею Дніпра
пливе поволі мерехтливий серпанок...

Пошуки, думки

Шукати серед ночі олівець 
і клаптик недоторканий паперу, 
а вірші, часом, – знову нанівець...

Згадати риму майже вже померлу, 
і, помацки, ну майже навмання, 
писати щось під світлом мерехтливим 
від кволого невдахи-ліхтаря, 
що світить двом метеликам грайливим...

Писати ранок і "цвірінь" з кущів,
сполохані зірки і прохолоду,
слова хапаються за лист мерщій –
настане день і знов пірнуть у воду –
Дніпра, що ніжно острів обійма
прозорою блакитністю стрімкою...

Усі турботи топляться – нема! –
величчям обдаровує і коїть
таку без каламуті благодать
серед несталого безладдя світу...

Течуть думки до Бога, як вода,
і хортицький гуляє вільний вітер...

Свiтанкове

ДорОсла, це коли вже дорослА
до щему від звичайного світання,
до подиву, що кожне – надзвичайне...
– Зітхаєш? 
– Дихай, комірець послаб...

Бо кожна мить, то витвір ремесла,
та ні, не ремесла, а витвір Майстра!
Враз небо співом світла забринить,
серпневою пожежею займається
край виднокола, 
жевріє в блакить...

І яблуком рожевим вийде – цить! –
хрустке, стікаюче живильним сяйвом коло!
1 Проголосовало
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...
В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!
  • © Светлана Жукова :
  • Пейзажная лирика
  • У стихотворения 566 читателей.
  • Комментариев: 4
  • 2019-08-15

Подборка стихотворений по теме Серпневе - Пейзажная лирика. Краткое описания стихотворения Серпневе из рубрики Пейзажная лирика : Знайшла  свої  вірші  серпневі  на  мові...  Може  кому  будуть  до  душі... Проголосуйте за стихотворение: Серпневе

Стихотворения из раздела Пейзажная лирика:
  • Серпневе плетиво
  • Вірш про баштан і про перехід літа в осінь. Прошкує літо в осінь неминучу. Вартує він на зоряних баштанах.
  • «Вітер кружляв по околиці серпня...»
  • Вірш про вечірній степ, про захід сонця. Сонце скотилося до виднокола, ніч синьооку вдягнувши в сап’ян. Тиша висіла над степом: то день дотлівав.
  • "Слухаю ранок душею і серцем..."
  • Вірші про ранок, про свою Батьківщину. Слухаю ранок своєї Вітчизни. Ту мої предки, думки тут мої…
Пейзажная лирика

  • Маргарита Мыслякова Автор offline 21-08-2019
Света, просто бесподобно!
  • Светлана Жукова Автор offline 22-08-2019
Благодарю, Риточка!) Приятно!
  • Михаил Перченко Автор offline 9-09-2019
Обомлел от поэтичности этих стихов. Удивительная, завидная лирика, образная, облачная и мовная. Светочка, полный восторг.
  • Светлана Жукова Автор offline 10-09-2019
Благодарю, Михаил Абрамович!
Я старалась:)
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: